«Останній ельф»

Сільвана Де Марі

Останній ельф

Моєму батькові, що показав мені мій шлях,

дарма що свій — загубив

Книга перша

Останній ельф

Розділ перший

Дощ лив уже багато днів. Ноги по кісточки загрузали в грязюці. У цьому світі, що перетворився на суцільне баговиння, потонули б навіть жаби, — якби дощ вчасно не припинився.

Був би давно мертвий і він сам, якби не зумів поспіхом знайти собі сухе місце, щоб там перебути негоду.

Світ був холодний-холодний. Тепло було колись коло вогнища в домі його бабусі. Та це було так давно. Серце маленького ельфа занило з туги.

Бабуся казала, що коли мріяти про щось дуже сильно, — мрія неодмінно справдиться. От тільки бабуся більше не могла ні про що мріяти. Одного дня мама пішла в місце, звідки не повертаються, і відтоді бабусі більше не мріялося. А він був ще надто малий, щоб мріяти. А може, і ні.

Маленький ельф на мить заплющив очі й почав мріяти, що було сили. Він відчув своєю шкірою сухість і тепло розпаленого вогнища. Відчув, як йому зігріваються ноги. От би ще щось попоїсти…

Маленький ельф розплющив очі. Ноги закоцюбли ще більше, ніж до того, у животі — ще більша порожнеча. Мабуть, він мріяв не досить сильно.

Він поправив мокрого каптура на мокрому волоссі. Малюк був убраний у жовтий ельфійський плащ. Ріденька жовта мішковина була важка, вогка й ні від чого не захищала. Вода потрапляла за комір і починала стікати по спині попід сорочкою аж до самих штанів. Усе, що він мав на собі, було жовте, — а також грубе, потріпане, вогке, брудне й холодне.

Одного дня він матиме одяг м’якенький, наче крильця горобчика, і теплий, наче гусячий пух, кольору ранкової зорі та морської води.

Одного дня він матиме сухі ноги.

Одного дня Хмара розвіється й Холод відступить.

На небо повернеться сонце.

Знову засяють зорі.

Тут його думки знову заполонило бажання щось поїсти.

Він пригадав собі перепічки, що пекла його бабуся, і в душі защеміло від зворушення.

За життя маленького ельфа бабуся пекла перепічки тільки один раз. Це було на останнє свято нового місяця, коли ельфам теж роздали по пів мішка борошна, — і коли місяць іще сяяв так яскраво.

Протерши рукою очі, маленький ельф спробував розгледіти що-небудь за пеленою дощу.