«Вогнедан, Повелитель…»

Вогнедан, Повелитель…

(роман-фентезі)

Присвячується дивному поету О. Ольжичу,

котрий хотів, щоб вишня стала схожою на сакуру

Передмова Безіменного Укладача Сувою, який присвячено пам’яти Вогнедана Ельберійського, і укладено з відома князя Чорногори Влада Парда для сина Повелителя, Принца Світляна.

На тій частині материка-Змія, що зветься Шиєю, якщо довіряти ішторнійським мапам, знаходиться варварська країна, що називається Ельбер.

Взагалі-то, мало хто на Теані довіряє ішторнійським мапам. Тому що є ішторнійці пихатими та зажерливими. А варварами називають всіх, до кого ще не дотягнулися їхні чіпкі руки. І тих, хто не хоче визнавати їхню зверхність… І шоррогці у них звуться варварами, і численні мешканці Крила та Тіла материка-Змія. І вже зовсім темними та непросвіченими звуть сини Ішторну бронзовошкірий народ Ватейли, з яким ведуть війну, або жовтошкірий люд загадкового Лояну Небесного.

Втім, самі ельберійці відплачують сусідам тією ж монетою. Спитайте-но витонченого вельможу-дивного, що він думає про сусідів його країни, які мешкають на півострові Голова Змія, і той відповість переливчастим голосом: «Ах, ці панове… Доки вони не почали називати себе Імперією, з ними ще можна було спілкуватися… А нині… Повна відсутність краси та гармонії…»

Дійсно, в тому, що Ішторн залив свій півострів кров’ю найближчих сусідів і проголосив над ним свою владу, важко віднайти красу та гармонію. Тим більше, що сини Ельберу, а особливо його вельможі, діти зорі Сіллон, гидують і завойовниками і завоюваннями.

Звичайно, ті ж заздрісні ішторнійці ласим оком поглядають за Чорні гори. Бо прекрасною є земля Ельберу з її родючими долинами, лісами та ріками. Ну, і вглиб материка не просунутись Ішторну, бо обминути Ельбер неможливо. Займає ця країна майже всю Шию Змія. Щоправда на сході має вона невеличкий кордон з королівством Белат, а на північному заході — з королівством Мооз, яке колись вирвалося до моря і частина його простяглася вузькою смугою вздовж берега Океану, але Південно-західне Побережжя належить Ельберу разом з величеньким островом, названим дивними Сіллон.