Читать книгу «Школа пані Фреймут: Етикет», Ольга Фреймут


«Школа пані Фреймут: Етикет»

0

Описание

Літературно-художнє видання версія іронічних правил гарних манер від Ольги Фреймут Дарма що з досвіду етики, етикету й деяких неписаних законів гарні манери, з огляду на історію культури, часто різні для жінок і чоловіків: жінки пропонують «свої правила гри» у житті як особистому й професійному, так і у соціумі взагалі. Це не гра в бісер, не гра у класики, але й не коучинг для малят. Книжка — аж ніяк не виправна колонія, тут нікого не примушують робити «лише так і не інакше». Тож насправді немає жодних комільфо, та й поняття краси — це окрема ритуалогія. Можливо, ви вийдете на новий рівень гри, якщо непомітно й красиво порушите правила comme il faut. Вибір — за вами. Як заповідав лорд Байрон: колись манери створювали люди, тепер манери створюють людей. Для широкого кола панянок із почуттям гумору та самоіронії.

1 страница из 37
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Ольга Фреймут

Школа пані Фреймут: Етикет

Пояснювальна записка

Ця книжка написана як для себе. Бо існує етикет для всіх, а це — особисті правила, які вигадую і порушую я. Тож даруйте за екстравагантність, але те, що ви прочитаєте — буквально не повторюйте у домашніх умовах.

Читайте так, як дивитеся на картини Дега, щоб після споглядання його «Танцкласу» хотілося займатися не балетом, а коханням.

Цю книгу я присвячую моїй бабусі Світлані Рейнгольдівні Фреймут. Їй завдячую тим, що навчила мене манер у сірому побуті Нового Роздолу.

Вона носила капелюшки, навіть тоді, коли йшла до магазину «Риба». Дарувала квіти без нагоди (як багато їх було в її квітнику…) й називала мене святою. Коли бабуся грала в лотерею, то завжди дослухалася до моїх передчуттів — і програвала, і не сумувала.

Разом із бабусею ми святкували 25-ліття її пальта в одному з найрозкішніших ресторанів Києва. Я їй сказала, що апероль насправді не дорожча радість за шклянку молока. Вона мені з вдячністю вірила, а я їй. Як завжди.

Вона обіймала мене — і я відчувала запах лаванди та карпатських трав, назви яких знала лише вона…

Плакала моя бабуся беззвучно та навіть у миті гніву лагідно називала мене Оленькою.

У дитинстві я так хотіла, щоб із нами жило козенятко — і бабуся погодилася одразу ж. Вона поселила його в своїй квартирі в затишній кухні біля креденсу з китайською порцеляною.

Вона, як і я, була кар’єристкою, виходила заміж тричі, любила, а на календарях у неї чомусь завжди був березень. І я. Вона поділилася зі мною сокровенним перед тим, як мала йти. В інший світ.

Оля Фреймут

§1. Емоції

Панянка завжди:

1. Вдячна за будь-які прояви уваги до себе.

Вона ніколи не відхрещується від компліментів. Я — галичанка, моя цьоця Галя — теж[1]. Коли я їй кажу, що у неї дуже гарна фризура, то чую завжди одне й те саме: «Та йой! Я така страшна. Така стара! І голова немита». І так вона говорить уже років 30.

2. Поважає приватність: і свою, і чужу.

У кінотеатрі не гримить зубами, пережовуючи поп-корн. Не розпитує подругу про її сексуальний досвід із чоловіком. Хіба якщо та сама вирішила поділитися найпотаємнішим.

3. Не розмовляє по телефону, коли хтось поруч.

Комментарии к книге «Школа пані Фреймут: Етикет», Ольга Фреймут

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства