Читать книгу «Вітрів кут», Алексей Яковлевич Огульчанский

«Вітрів кут»

1112

Описание

Північне узбережжя Азовського моря… Стрімкі, часто казкової краси прибережні суглинкові кручі, які тягнуться на сотні кілометрів. У сиву давнину тут кочували таври й кімерійці, скіфи й половці. Високі могили, давні городища свідчать про те кипуче життя, яке вирувало колись на узбережжі південного моря. Ще й досі з уст в уста передаються легенди та бувальщини майже про кожну приазовську балку і могилу. Незадовго до Великої Вітчизняної війни, влітку 1940 року, юні краєзнавці м. Бердянська знайшли на північному узбережжі Азовського моря скелет південного слона, єдиний у світі цілий скелет слона, який жив на півдні Європи близько мільйона років тому! Цей факт і ліг в основу повісті «Вітрів Кут». Автор повісті — працівник краєзнавчого музею — сам брав участь у розкопках скелета. Тепер ця унікальна знахідка експонується в Зоологічному музеї Академії наук СРСР у Ленінграді.



1 страница из 41
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Вітрів кут (fb2) файл не оценен - Вітрів кут (Бібліотечка пригод та наукової фантастики) 552K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Алексей Яковлевич Огульчанский


Олексій Огульчанський

ВІТРІВ КУТ



Художник ТУРОВСЬКИЙ М. С.



НАС БУЛО ТРОЄ


Літнім ранком уздовж Адміралтейської набережної в Ленінграді йшли троє: юнак з різьбленими рисами обличчя у форменій куртці студента геологічного факультету, кремезний широкоплечий моряк у гарному капітанському картузі і білява, струнка, скромно одягнута дівчина. її великі чорні очі дивились на все з неприхованою цікавістю.

Супутники весело розмовляли, часто повторюючи: «А пам'ятаєте?..» Відразу було видно, що це після тривалої розлуки зустрілися друзі, яким було про що згадати, було про що поговорити.

Широким мостом, який гігантською дугою повис над багатоводною Невою, вони перейшли на Університетську набережну і тут зупинилися біля триповерхового будинку. На вивісці біля входу чіткими літерами на чорному фоні було написано: «Зоологічний музей».

— Невже тут? — якось розгублено промовив моряк і, окинувши оцінюючим поглядом будинок, додав: — Приміщення підхоже! Може, навіть краще, ніж у Вітровому Куті, — при цьому він хитро підморгнув своїм приятелям.

Деякий час усі троє постояли біля входу, потім несміливо переступили поріг.

Комментарии к книге «Вітрів кут», Алексей Яковлевич Огульчанский

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства