«Гра. Рівень перший: Синій Коридор»

741

Описание

Троє підлітків з далекого майбутнього — відчайдушна Аг, грайлива й завжди весела Фана та юний хакер на прізвисько Темний — несподівано стають свідками, а потім і учасниками небезпечної й непередбачуваної комп'ютерної гри. В їхнє звичне, комфортне і трохи нудне життя на штучно створеній планеті раптово проникають прибульці з іншого світу. І врешті герої фантастичної повісті Марини Муляр «Гра» усвідомлюють, що життя персонажів уявного світу гри може бути реальнішим за існування мешканців астероїда, що переселилися сюди з Землі, тікаючи від труднощів земного буття. Адже, позбувшись земних проблем, вони втратили головне — уміння по-справжньому жити: любити й страждати, боротися й перемагати.

1 страница из 39
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

Гра. Рівень перший: Синій Коридор (fb2) - Гра. Рівень перший: Синій Коридор 133K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Марина Муляр

Гра. Рівень перший: Синій Коридор

1

А неба тут не було. Тобто було, але штучне, приємно-блакитне вдень, чорне з блискітками вночі, ніжно-золотаве вранці й приглушено-синє ввечері. Хороше таке, якісне небо, тільки не справжнє. А про справжнє годі було й мріяти, бо шар повітря над астероїдом надто тонкий, а якби хто зазирнув крізь товсту зовнішню оболонку в чорні глибини космосу, то жодних зірок він би там не побачив, лише змазані світлові смужки.

Схована всередині астероїда центрифуга оберталася дуже швидко, аби створити звичне для людей тяжіння, аби можна було ходити, сидіти, їздити великом, лізти під стола по маркер, що впав. Як завжди. Як на Землі. На Землі, котрої вже нема. Ось тому небо було штучним. Навіть існував почесний і доволі ризикований фах — мийники неба. Ними ставали тільки міцні спортивні люди, що не боялися висоти.

Аг не боялася висоти, вона боялася уявити справжнє небо, глибоко під ногами, боялася побачити розпливчастий коловорот нескінченного чорного простору, де, ніби дрібні уламки, розкидано такі самі астероїди, важко обжиті, тісні і штучні притулки переселенців з планети, якої нема. Тобто є, але вона ще менш придатна для життя, ніж ці уламки.

Аг народилася тут, на астероїді, і її батьки, і навіть бабуся. Тільки дід пам'ятав Землю. Щоправда, він був не з останньої хвилі переселенців. Найзатятіші чіплялися за безплідний ґрунт і отруйне повітря ще кількадесят років.