Юрій Усиченко
ВУЛИЦЯ БЕЗ СВІТАННЯ
І. СМЕРТЬ КСЬОНДЗА ПШЕМІНСЬКОГО
Місто горіло. Горіло не від бомбардування або снарядів, його підпалювали…
Головним проспектом з шаленою швидкістю мчав «оппель-капітаи». Перед ксьондзом ІІшемінським і унтер-штурмфюрером Бреге, що їхали в ньому, постало жахливе видовище. Біля величезного п'ятиповерхового будинку саме в цю мить зупинився бензовоз. Із кабіни вискочив солдат. Розбив одне з вікон першого поверху і, направивши в нього шланг, послав усередину будинку струмінь бензину. Автоцистерна рушила з місця. Другий солдат щось кинув у будинок, і звідти вирвався язик прозорого полум'я. Через кілька секунд весь будинок гуготів у вогні. А команда «факельників» уже орудувала біля сусіднього будинку — високого, з великими вікнами особняка. Тремтливі тіні шугали по тротуару. Багряні відблиски зловісно спалахували в скельцях окулярів ІІшемінського. Рев полум'я заглушав навіть гуркіт бою, що точився на підступах до східної околиці міста.
Пшемінський перехрестився.
— Пекло, справжнє пекло, — сказав він німецькою мовою.
— Не залишати ж усе це більшовикам, — заперечив Бреге. — Вони повинні зустріти зону пустелі. Такий наказ.
— Розумію і не ремствую. Наказ треба виконувати. Всі засоби годяться в боротьбі з цими…
Пшемінський не доказав, але жест стисненої в кулак руки був красномовнішим за слова.
Комментарии к книге «Вулиця Без світання», Автор неизвестен
Всего 0 комментариев