«Пес Баскервілів»

Артур Конан Дойл

Пес Баскервілів

Розділ 1

Шерлок Голмз

Шерлок Голмз, що мав звичай вставати дуже пізно, за винятком тих нерідких випадків, коли зовсім не лягав спати, сидів і снідав. Я стояв перед каміном і тримав у руках палицю, що її наш гість забув учора ввечері. Це була гарна товста палиця з круглою насадкою. Якраз під насадкою на палиці була широка (з цаль завширшки) срібна бинда, а на цій бинді виритовано: «Джеймзові Мортімерові. M. R.C. S.[1] від його друзів з С.С.Н.[2], 1884». Це була якраз така палиця, які носять звичайно старомодні родинні лікарі, — чимала, міцна й надійна.

— Що ви з нею робите, Ватсоне?

Голмз сидів до мене спиною, а я нічим не виявив свого заняття.

— Як ви довідались що я роблю? У вас, мабуть є очі в потилиці.

— У мене принаймні є гарно одполірований кавник, і він стоїть переді мною, — відповів Голмз. — Але скажіть мені, Ватсоне, що ви робите з палицею нашого гостя? А що ми, на жаль, упустили його візиту і не маємо уявлення про те, чого він приходив, то цей знак пам’яті набуває певного значення. Послухаю, яке ви склали уявлення про людину за його палицею.

— Я вважаю, — сказав я, користуючись, оскільки міг, методою мого приятеля Голмза, — що доктор Мортімер — успішний літній лікар, що має повагу, раз знайомі зробили йому такий подарунок.

— Добре! — ухвалив Голмз.

— Я також думаю, що він, мабуть, сільський лікар і багато ходить пішки.

— Тому, що ця палиця — безперечно гарна, коли була новою, — дуже подряпана. Навряд чи міг би її довести до такого стану міський лікар. Залізний наконечник до того стертий, що цілком зрозуміло, що лікар чимало попоходив з цією палицею.

— Чудово! — зауважив Голмз.

— На ній виритовано: «Від друзів з С.С.Н.» Вважаю, що ці букви позначають якесь полювання, якесь місцеве товариство мисливців, членам якого він, мабуть, робив лікарську допомогу: за це вони й зробили йому цей незначний подарунок.

— Бігме, Ватсоне, ви перевищуєте самого себе, — сказав Голмз, відсуваючи стільця й закурюючи цигарку.

— Я мушу сказати, що в усіх ваших оповіданнях про мої незначні досягнення ви надто низько оцінювали свої власні здібності. Признаюсь, любий друже, я дуже зобов'язаний вам…