«Ангели по десять шилінгів»

Петер Адамс

АНГЕЛИ ПО ДЕСЯТЬ ШИЛІНГІВ

Перекладено за виданням:

Addams Peter, Engel für zehn Shilling, Verlag. Das Neue Berlin, Berlin, 1967

1

Двері відчинила стара пані. Тримаючи в руках свічник і прикриваючи долонею полум'я, що коливалося на свіжому протязі, вона скоса подивилася на пізнього гостя. Чедові сподобалися і її жваві оченята і ледь помітний нахил голови, яким вона зустріла його перші слова. Колишня домоправителька покійної місіс Шеклі щиро привітала Чеда і запросила ввійти до темного холу Касл-Хоума. На ній був білий очіпок з голубими стрічками. Вона трішки шепелявила.

— Я не чекала вас так пізно, сер, і лишила свою щелепу на нічному столику, — хихикнула стара. — Але, сподіваюся, мене можна зрозуміти?

Напевне, без штучної щелепи розмовляти їй було справді важко. У неї в роті був тільки один зуб — дуже довгий, жовтий і гострий; можна не сумніватися, що вона легко пробила б ним консервну банку, якби поблизу не виявилося відкривача.

— Звичайно, звичайно! — Чед поставив валізу на підлогу, викладену кам'яними плитами. — Не турбуйтеся, будь ласка, я чудово вас розумію.

— Я рада, сер, — вона зробила рух, схожий на реверанс. — Роздягайтеся, а я тим часом приготую чай. Надворі досить холодно і вогко, і вам, мабуть, буде приємно скуштувати гаряченького.

— Так, дощ ллє як з відра, — на знак згоди кивнув Чед. — Погода кепська.