Читать книгу «Бунт моїх колишніх», Ирина Сергеевна Потанина


«Бунт моїх колишніх»

735

Описание

Куди подіти колишніх чоловіків? Адже вони такі безпорадні, що без жіночої руки губляться у найпростіших життєвих ситуаціях. Ну а якщо колишні чоловіки уявили себе сучасними Робін Гудами і регулярно порушують закон, а теперішній чоловік — детектив — хоче спіймати їх на гарячому та посадити за ґрати? Не лишати ж бідолашних напризволяще! Доводиться засукати рукави та братися до звичної справи — на додачу до свого теперішнього керувати ще й колишніми. Слава Богу, українських жінок не треба вчити, як дати раду чоловікові. Це в них у крові. Адже ми відповідаємо за тих, кого приручили, чи не так?

1 страница из 272
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Бунт моїх колишніх (fb2) файл не оценен - Бунт моїх колишніх (Авантюристка [Потанина]) 1597K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Ирина Сергеевна Потанина


Ірина Потаніна

Бунт моїх колишніх

Пролог

«Тойота» відчула під колесами рівний асфальт і з переможним ревом втисла водія в сидіння. Стрілка спідометра вперлася в обмежник на позначці 180. Багатокілометровий проспект промчали за три хвилини.

— Хто з мечем до нас прийшов, тому й пику з пліч, — безглуздо промурмотів Васько, згадуючи «Джип» переслідувачів з розбитим передком, залишений позаду.

Здається, вони відстали. Інші думки були менш актуальні, приходили поступово. Разом із холодним потом, запізнілим, а тому кумедним відчуттям страху, нудотним болем у животі та іншими свідченнями того, що Васько, який ще кілька хвилин тому почувався безстороннім роботом-водієм, знову перетворюється на людину. Підгонячи машину до заповітного гаража, хлопець марно силкувався заспокоїтися.

Серж, як і завше, терпляче очікував. Зарипіли ворота, назавжди закриваючи цей вечір непередбачених труднощів.

— Куриво є? — Васько досі ніяк не міг прийти в норму.

Серж простяг пачку.

— Що?

— Охоронці, блін, нікуди не їхали сьогодні. Інформаторові за таке писок натовкти. — Васько подумки наказував пальцям перестати тремтіти. — Працюємо навмання! Вічно все на волоску!!! Добре, що Метр сьогодні раніше пішов… Якби до кінця дня залишався на об'єкті, я б його, блін, і забрати не встиг…

Сергій співчутливо похитав головою, плюнув на долоні, потер одну об одну та подався працювати. Купа ганчір'я в куті заворушилася, і на світ виліз заспаний Інформатор.

Комментарии к книге «Бунт моїх колишніх», Ирина Сергеевна Потанина

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства