• Читалка
  • приложение для iOs
Download on the App Store

«Серце гарпії»

800

Описание

Головна героїня роману Марини Соколян «Серце гарпії» на ім’я Ярослава Немирович стає свідком злочину і, тікаючи від переслідування, опиняється в далекому селі. Згадуючи минуле, вона розуміє, що певною мірою сама спровокувала ситуацію, яка призвела до загибелі людини. Ярослава має багато талантів, зокрема, схильність до хитрих вигадок і уміння впливати на емоції людей. Застосовуючи ці здібності, вона зробила непогану кар’єру і навіть не помітила, коли звичка маніпулювати людьми набула рис професійної деформації її особистості. Ярослава хоче провести деякий час в спокійній атмосфері й знайти спосіб дати раду власній совісті, але знову опиняється у вирі подій. Авторка роману, вибудовуючи сюжетні лінії, ставить головну героїню в непрості життєві ситуації, в яких не завжди вдається визначити межу, котру не варто переступати задля досягнення результату.

1 страница из 188
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Серце гарпії (fb2) файл не оценен - Серце гарпії 971K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Марина Соколян


Марина Соколян

Серце гарпії

Частина I

Вістове

Якихось три кілометри — хто би знав! — а вона вже ладна зомліти. Дорога матляє то руде узбіччя підставляючи, то сипку вапняну колію, розжарену, як вольфрамова дуга. Наплічник, хоч і здавався легким вдома іще, коли збиралася хапкома, нині вганяється у плечі двома злими аспидами; дихання уривається, та й направду миготить уже перед очима. Ха, посміхається вона порепаними губами. Добре.

Ось і перші двори Вістового. Яблуневі — чи то персики вже? — садочки коло однакових тинькованих хат, похилені паркани, порохняві лави межи чагарів. Чи й не визирне ніхто? Такої гарячої днини — либонь не до витрішків… аж ні, коло хвіртки оно — старша жінка, сивокоса, позирає примружено, обернувшись від линви з барвистим пранням.

Ну от нехай вона. Чого чекати?

Мандрівниця робить іще кілька кроків, перш ніж хапнути повітря та заточитися. Світ сахається та меркне; отак би й лежати, хіба коліно — чорт! — на камінь якийсь напоролося, абощо… Зойки притишені, гукання, кроки… Аж раптом — хлюп, холодною водою по лобі, потічки — щоками, зашийком, вухами; хоч-не-хоч, а прочуняєш. Поряд — двоє, жінка і чоловік, пахне — о! — яблуневим варенням, а ще трохи — рибою.

— Да всьо, Ганичка, одійшла, хай її…

Хрипкий, дратливий голос — чи не обідав, звідки та злість?

— Ой, та де тобі всьо… Нада в тіньок би… А, дочка, встанеш?

Комментарии к книге «Серце гарпії», Марина Соколян

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!