«Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва)»

Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва) (fb2) - Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва) (пер. Уляна Головач) 1119K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Платон

Платон

Бенкет

Бенкет Платона належить до найвищих осягнень філософської думки і шедеврів світової літератури. Як і будь-який великий твір, Платонів Бенкет не втрачає своєї актуальності і по-новому промовляє до кожного нового покоління. Його змістом є натхненний і захопливий своїм артистизмом та імпровізаційністю пошук відповіді на одвічне питання філософії про смисл людського життя. Для Платона він збувається в Еросі, у пристрасному бажанні, що має божественне походження і є нашим пориванням до Бога.

У сучасному світі цей твір набуває особливого звучання. Надто, якщо погодитися з К'єркеґором, який вбачає причину занепаду сучасної людини у бракові пристрасті. Бенкет пробуджує закладену в людській природі пристрасть, виводить на стежку, де кожен може знайти для себе щось найважливіше. І тоді вже не зможе бути байдужим.

Уляна Головач

ЗМІСТ

Вступ до прочитання Бенкету Платона

        Джованні Реале • іх

ПЛАТОН • БЕНКЕТ

ΠΛΑΤΩΝ • ΣΥΜΠΟΣΙΟΝ

Пролог • 3

Пропозиції Павсанія і Еріксімаха • 13

Енкомій перший: Федр вшановує Ероса • 17

Енкомій другий: Павсаній вшановує Ероса • 25

Інтерлюдія перша: гикавка Арістофана • 35

Енкомій третій: Еріксімах вшановує Ероса • 37

Інтерлюдія друга: Арістофан готується до слова • 43

Енкомій четвертий: Арістофан вшановує Ероса • 45

Інтерлюдія третя: іронія Сократа • 55

Енкомій п'ятий: Агатон вшановує Ероса • 59

Інтерлюдія четверта: Сократ виходить на сцену • 67

Енкомій шостий: Сократ вшановує Ероса • 71

        Сократ запитує Агатона • 71

        Сократ оповідає науку Ероса, якої його навчила Діотима • 77

        Еротична ліствиця Діотими • 101

Інтерлюдія п'ята: поява Алківіада • 107

Енкомій сьомий: Алківіад вшановує Сократа • 113

Епілог • 131

Коментарі до прочитання Бенкету Платона

        Уляна Головач • 137

Вибрана бібліографія • 201

Предметний покажчик • 205

Покажчик імен та назв • 208

Покажчик джерел і цитат • 210

Список скорочень • 211

Вступ до прочитання Бенкету Платона^[1]

1. Деякі питання герменевтичного характеру, важливі для розуміння Бенкету

Бенкет визнають великим шедевром не лише Платона та грецької літератури, а й літератури всіх часів і народів. Саме тому до цього твору треба підходити по-особливому, не забуваючи методологічного принципу Едґара Вінда, відомого дослідника і знавця малярства доби Відродження: «Метод, який підходить для незначних творів і не годиться для великих, безперечно, має хибне обґрунтування. Бо якщо нормальне можна зрозуміти, спростивши надзвичайне, то надзвичайне не можна зрозуміти, розширивши нормальне. І з погляду логіки, і з погляду причинового зв'язку вирішальним елементом є саме надзвичайне, бо воно вводить ширшу категорію»^[2].

Насправді ми часто спостерігаємо спрощення Бенкету до вимірів власне «нормального». Тим паче, що від самого початку він видається твором легким для розуміння, адже Платонова манера письма тут художньо досконала і приваблива для читача. Як справедливо наголошував Альфред Тейлор, «саме тому з усіх творів Платона Бенкет розуміли найбільш хибно»^[3]. До того ж у платонознавстві вже давно витворилася значна розбіжність між філософським прочитанням та філологічними студіями над цим текстом. «Оскільки Платон справді є чимось набагато більшим від простого „філософа“ (в новочасному розумінні цього слова), — слушно зауважує Ґергард Крюґер, — виникла можливість проникнути в його творчість „нефілософським“ шляхом»^[4].

2. Загадкове послання, що міститься у фіналі Бенкету

Проаналізуймо сцену закінчення Бенкету, і ми зустрінемось із загадкою, яка розкриває глибинну причину, задля якої було написано цей твір: «Про що саме [говорили Сократ, Агатон та Арістофан], — зізнався Арістодем, — він не запам'ятав, бо не чув початку. До того ж його хилила дрімота. Найважливіше, — пригадав він, — що Сократ змусив їх визнати, що той самий поет має знатися на творенні комедії і трагедії, і добрий трагік повинен бути також комічним поетом. Обидва були змушені визнати це, щоправда ледве зв'язуючи докупи його думки — їх хилило на сон. Першим заснув Арістофан, а на світанку й Агатона зморив сон. Сократ, повкладавши їх, встав і вийшов» [223d_1-9].

У Бенкеті, однак, від початку й до кінця йдеться про Ероса. Тоді чому наприкінці твору не згадано про Ероса, натомість несподівано виникає проблема, яка має стосунок до поезії? На це запитання спробував відповісти Конрад Ґайзер: «Фінальна тема Бенкету, тобто те, що трагедія і комедія ґрунтуються на тому самому поетичному вмінні, набуває свого істинного звучання, лише якщо згадати, що саме завдяки цьому засновку філософ здобув перемогу над поетом-трагіком Агатоном та над поетом-комедіографом Арістофаном: нове поетичне мистецтво, яке поставив собі за мету заснувати Платон, засвідчило свою безперечну перевагу над трагедією і комедією»^[5].

Інтерпретацію Конрада Ґайзера можна розвинути і поглибити. Як у Федрі Платон демонструє через справжнє ораторське змагання, що саме він є найбільшим письменником і оратором, так у Бенкеті він дуже витонченими і делікатними штрихами показує — влаштовуючи цього разу не просто ораторське, а велике поетичне змагання, — що саме він, як поет-філософ, є істинним поетом. І в цьому діалозі, подібно як у Федрі, вибір теми Ероса також залежить від причини дуже конкретної, тобто від того, що Ерос, як ми побачимо, є філософом за самою своєю природою. А тому нову філософську поезію можна було належно представити лише з допомогою Ероса, оскільки Ерос є філософом у найвищому розумінні цього слова.

3. Свідчення про Платона як про поета