«Билиця про казкового звіра»

Билиця про казкового звіра (fb2) - Билиця про казкового звіра (пер. Иван Михайлович Андрусяк) 1843K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Святослав Владимирович Логинов

Святослав Лоґінов

Билиця про казкового звіра

Цілі прогресу

Угр голосно проковтнув голодну слину й мовив, звертаючись до свого сина:

— Я придумав, де нам взяти багато їжі. Поглянь угору. Щовечора сонце, тьмяне й опухле від голоду, залазить під землю, а зранку виходить звідти сильне і яскраве. Отже, під землею багато смачного жирного м'яса. Однак дістати його дуже важко. Якщо йти до краю землі, він буде тікати, немов олень від мисливця. Але ми й не доганятимемо його. Нам треба всього лише вирити таку завелику яму, щоб вона вивела потойбіч землі. Ми проліземо в цю діру й будемо їсти сонячну їжу.

Угр підвівся і, підійшовши до одинокого кущика, вирвав його з корінням. Вийшла заглибина. Угр присів біля ямки й почав розривати руками ґрунт.

Коли його син, якого теж звали Угром, підріс, він почав допомагати батькові. Справа посувалася швидше, тим паче, що син заходився колупати землю уламком каменю.

Угр Третій копав уже цілком пристойним кам'яним рубилом.

Угр П'ятий прилаштував до рубила рукоятку. Вийшло кайло.

Угр Дев'ятий придумав, як зробити в ямі дерев'яну опалубку. Тепер яма радше нагадувала шахту.

Угр П'ятнадцятий установив біля шахти коловорот, щоб витягати породу нагору в кошиках.

Угр Тридцять Другий дістався до покладів залізної руди й виплавив першу металеву мотику.

Угр Тридцять Дев'ятий почав працювати відбійним молотком, а Сорок Четвертий представник династії вперше сів за землекопний комбайн.

Незабаром у шахті стало занадто жарко, тому Угр Сорок Восьмий облаштував водяне охолодження.

Угр П'ятдесят Третій застосував для проходки бурильну установку, яка невдовзі поступилася місцем цілеспрямованим вибухам. Уперше їх застосував Угр П'ятдесят Сьомий.

Угр Шістдесят Другий дістався до гарячої магми, і робота застопорилася. Тільки Сімдесят Четвертий Угр просунувся вперед, застосувавши охолодження рідким азотом. Угр Сімдесят П'ятий замінив азот гелієм, але ефекту це майже не дало.

Великий винахідник Угр Вісімдесят Сьомий весь свій могутній геній кинув на поглиблення ями. Він створив плазменні тримачі, й робота закипіла знову.

Матеріали з ущільненими електронними оболонками, синтезовані Угром Дев'яносто Шостим, дозволили пройти земне ядро.

Усі ці наукові досягнення були узагальнені Угром Дев'яносто Дев'ятим, який на їх основі сконструював універсальний підземохід.

І ось нарешті Угр Сотий на батьківській машині пробився на поверхню. Там був світанок. Ніжний вітерець шелестів у кронах фруктових дерев, величезні горіхи падали з кокосових пальм. Угр оглянув поглядом околиці, швидко роздягнувся, заліз на найбільше дерево й упився зубами в золотаву м'якоть плоду.

Очі його стали бездумними.

Цирульник

Усю ніч Ґійома Юстуса мучили кошмари, і вранці він прокинувся з важкою головою. Кімната була вся в диму: світильник забули погасити, і він нещадно чадив, а ріг, у який була вставлена лампа, обвуглився й смердів. Юстус звівся на ліжку, задмухав лампу. Не дивно, що болить голова, радше варто дивуватися, що він узагалі не згорів або не задихнувся в чаду. Добре бодай, що віконниці щільно зачинені й світло на вулицю не проникло, інакше довелося б зустріти ранок у в'язниці: наказу маґістрату, яким заборонено палити по ночах вогонь, дотримується суворо, а варта завжди рада нагоді вломитися серед ночі в чужий дім.

Юстус розчинив вікно, повернувся в ліжко і заховався під теплу ковдру. Він був незадоволений собою, такого з ним досі не траплялося. Можливо, це старість; коли людині йде п'ятий десяток, слова про старість перестають бути кокетством і перетворюються на гірку істину. Але швидше за все, його просто вибив з колії таємничий пан Анатоль.

Слуга Жером нечутно ввійшов у кімнату, поставив біля ліжка звичайний сніданок Юстуса — тарілку приготованої на воді вівсяної каші й некруто зварене яйце. Юстус звично кивнув Жерому, чи то вітаючись, чи то дякуючи, їсти не хотілося, і Юстус обмежився склянкою води, настояної на ягодах терну.

Місто за вікном поступово прокидалося. Цокали копита коней, скрипіли селянські вози, якісь жінки, що вже встигли посваритися, голосно лаялись, і спинило їх лише протяжне «Стережись!..» із вікон верхнього поверху. Кумасі, підібравши спідниці, кинулися в різні боки, знаючи з досвіду, що вслід за цим криком їм на голови виплеснуть уміст нічного горщика.

Книга, яку Юстус збирався читати ввечері, лежала на столику нерозкрита. Такого з ним теж досі не бувало. Вечір без книги й ранок без пера й паперу! Пан Анатоль тут ні до чого, це він сам дозволив собі розлінуватися.

Юстус розсердився й устав, вирішивши на кару за лінощі позбавити себе останніх хвилин ранкового мління. Щойно він устиг одягтись, як Жером доповів, що метр Фаворі чекає на нього.

Метр Фаворі був модним цирульником. Він нечасто стриг простих людей, залишаючи це учням, а сам працював зі знатними клієнтами, яких обслуговував удома. Крім того, він контрабандно займався медициною: не чекаючи вказівок лікаря, пускав хворим кров, розкривав нариви й навіть насмілювався братись за внутрішні хвороби. Власне кажучи, Ґійом Юстус зобов'язаний був припинити незаконний промисел голільника, але він не вважав, що це аж так необхідно. Рука в того була тверда, і навряд чи він міг накоїти багато лиха. До того ж метр Фаворі прекрасно вмів подати себе. Він був увічливий, нахабно ввічливий, і ось уже третій рік щодня голив Юстуса, жодного разу й не заїкнувшись про плату.

Метр Фаворі чекав на Юстуса в кабінеті. На великому столі були розставлені мідні тазики, парувала чаша з гарячою водою й гострим сталевим блиском кололи очі приготовані бритви. Юстуса завжди потішала пристрасть цирульника розкладати на столі значно більше інструментів, ніж потрібно для роботи. Хоча бритви в метра Фаворі були гарні.

Юстус сів у крісло; Фаворі, щоб не забруднити мереживний комір, накинув йому на груди фартух, блискавично збив у тазику рясну піну, вибрав бритву й приступив до священнодійства. Дотики його були швидкі й легкі, шкіра немов омолоджувалася від гострого доторку бритви. Юстус заплющив очі й поринув у солодкий стан безпорадності, який опановує людей, коли їм водять по горлу смертоносно відточеною бритвою. Голос Фаворі звучав зоддаля, Юстус звично не слухав його. Але тут його вух торкнулося ім'я, яке миттєво примусило насторожитися:

— …пан Анатоль сказав, що жар спаде, і рана почне рубцюватися. Я був зранку в палатах, цікаво, знаєте… І що ж?.. Монґлієр спить, лихоманка відпустила, жодних слідів гангрени. Якщо так буде й далі, то післязавтра Монґлієр знову зможе битися на дуелі. До речі, ніхто з пацієнтів пана Анатоля не вмер цієї ночі, але ж він їх відбирав винятково серед тих, кого наука визнала безнадійними…

— Їх визнав невиліковними я, а не наука, — обірвав перукаря Юстус, — людині ж властиво помилятися. Наука, до речі, теж не володіє безмежною істиною. Інакше вчені були б непотрібні, для лікування достатньо було б цирульників.

— Вам видніше, лікарю, але в колегії нам казали зовсім інше. Дуже вчений лікар Маринус пояснював, що одним із завдань медика є вивчення досконалих праць Галена й Гіппократа і обстеження на їхній основі хворих. Аптекарі мають виконувати дії терапевтичні й наглядати за дотриманням дієти. Цирульники ж зобов'язані займатися manus opera, себто оперуванням, для чого варто мати треновану руку й голову, вільну від надмірної вченості. Такий розподіл станів у лікарському цеху, який прийшов від древніх…

— У часи Гіппократа не було цирульників! — не стримався Юстус, — і Гален, як випливає з його праць, сам препарував своїх котів! Лікар Маринус — дуже вчений осел, за писаннями Фоми й Скотта він не може розгледіти Галена, на якого так сміливо покликається! Якщо навіть повірити, що великий пергамець знав про людину все, то й у цьому випадку за тисячу років тисяча безграмотних переписувачів зіпсувала кожне його слово! До того ж, чимало праць Галена загублені через байдужість скоттистів, а ще більше виявилося підроблених, — додав Юстус, трохи заспокоюючись.