Олександр

Вайсберг

Права

людини

Харків

2010

ББК 84.4

Р            В

14

Художник-оформлювач

Б.Є. Захаров

ISBN 978-6175870013

©

О.С.Вайсберг, 1951

©

Ю.М.Ранюк, переклад

українською

мовою,

передмова, коментар,

2009

©

Б.Є.Захаров,

художнє

оформлення, 2010

Відповідальний

за випуск

Євген

Захаров

Редактор

Ніна

Кусайкіна

Комп’ютерна

верстка Олег

Мірошниченко

Підписано

до друку 22.07.2010

Харківська

правозахисна

група

61002,

Харків, а/с 10430

http://khpg.org

http://library.khpg.org

Видавництво

«Права людини»

61112,

Харків, вул. Р.

Ейдемана, 10, кв.

37

Свідоцтво

Державного

комітету

телебачення

і

радіомовлення

України серія

ДК № 3065 від 19.12.2007 р.

Передмова

Перекладача

Ми

пропонуємо

читачеві

книгу, що

вперше побачила

свiт у 1951 роцi в

Лондонi у видавництвi

«Хамiш

Гамiльтон» пiд

назвою «Змова

мовчання», і

майже

відразу ж у

Нью-Йорку у

видавництвi

«Саймон енд

Шустер» уже з

назвою

«Звинувачуваний»,

а також у

Франкфуртіна-Майні

під третьою

назвою —

«Відьомський

шабаш. Росія

в горнилі чисток».

Книга видавалася

також у

Франції,

Чехо-Словаччині,

Ізраїлі.

Останній раз

вона видана в

Польщі 1990 року

як «Велика

чистка». Тому

ми

називатимемо

твір

Олександра

Семеновича

Вайсберга просто

«книгою».

Спочатку

про автора,

хоч у даному

разі вiдокремити

автора вiд його

книги зовсiм

неможливо,

оскільки

книга є

повністю

автобiографiчною.

Народився

О. Вайсберг 8

жовтня 1901 року

в Краковi в

родинi заможного

купця Самiйла

Вайсберга та

його дружини

Марії

Бланкштейн.

Коли йому

виповнилося

п’ять рокiв,

батьки

переїхали до Вiдня,

де вiн

закiнчив

загальну

школу та

гiмназiю. У 1920

роцi вiн вступає

до

унiверситету

й водночас до

Вищої

технiчної

школи, де вивчає

математику,

фiзику,

електротехнiку.

1929 року

отримує

диплом

iнженера в

галузi технiчної

фiзики.

Працювати

подався до Берлiна,

оскiльки у

Вiднi було

важко знайти

роботу.

Ще

будучи

гiмназистом,

Вайсберг

активно включився

в полiтичну

дiяльнiсть.

Уже в 17-рiчному вiцi

вiн

приєднується

до

молодiжного

соцiалiстичного

руху, згодом

його вже

можна було бачити

серед

австрiйських

соцiал-демократiв.

1927 року

Вайсберг

вступає до комуністичної

партії

Австрiї і

стає активним

дiячем

комунiстичного

руху. Тому

немає нiчого

дивного, що,

отримавши

запрошення

директора

Українського

фiзико-технiчного

iнституту

(УФТI) I.В.

Обреїмова переїхати

на роботу до

Харкова,

Вайсберг без

вагань і застережень

погоджується

на його

пропозицiю.

Він вважає,

що його мiсце комунiста,

iнженера,

науковця у

країнi будiвникiв

соцiалiзму. У

березнi 1931 року

вiн разом із

дружиною

Євою Штрiккер

уже в Харковi,

де для нього

почалися

роки

гарячкової

наукової, органiзацiйної

та

адмiнiстративної

дiяльностi.

Свою

наукову

роботу в

Харковi

Вайсберг почав

у крiогеннiй

лабораторії,

якою керував

молодий, але

вже досить

вiдомий у

науковому свiтi

професор Л.В.

Шубников.

Маючи деякий

досвiд

видавничої дiяльностi,

Вайсберг

проявляє

iнiціативу в започаткуваннi

в Харковi мiжнародного

фiзичного

журналу, що

став видаватися

в 1932 роцi нiмецькою,

французькою

та

англiйською

мовами. Вiн

був незмiнним

членом його

редколегiї. Під

час вирiшення

формальностей,

пов’язаних із

заснуванням

журналу,

Вайсберг

знайомиться

з М. Бухарiним,

С.

Орджонiкiдзе, Ю.

П’ятаковим та

iншими

дiячами

компартiї та

Наркомату

важкої

промисловостi.

Перед

лабораторiєю

низьких

температур

УФТI на той

час постала

складна дилема:

як поєднати

фундаментальнi

та прикладнi дослiдження

в однiй

лабораторiї. I

тодi було прийнято,

мабуть, чи не єдине

правильне

рiшення —

роздiлити

лабораторiю.

У селищi

Липовий Гай

на околицi

Харкова

розпочинається

будiвництво

примiщень дослідної

станції

глибокого

охолодження

ДСГО. Проект

станцiї та її

будiвництво з

самого

початку

очолив Вайсберг,

який проявив

при цьому

неабиякi

господарськi

та

органiзаторськi

здiбностi.

Будiвлi ДСГО,

для зведення

яких

Вайсберг

віддав п’ять

рокiв свого

життя, стоять

ще й досi.

Починаючи

з кiнця 1934 року

полiтична

обстановка в

країнi стала

особливо

загострюватись,

i Вайсбергові

ставало

працювати

все важче й

важче. Мiська

влада почала

наполягати

на його

виїзді, як iноземця,

з СРСР. Але на