«Ідоли падуть»

Ідоли падуть (fb2) - Ідоли падуть 443K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Юлиан Опильский

Ідоли падуть

КНИГА І

НА ЗОРІ

Кривавий твій прихід сьогодні, Бальдуре! З-поза Дніпра встає, неначе пожежа від печенізької стіни, Твоє проміння, наче відблиск похоронної костриці Брунгільди, звіщає мені ніч, безпросвітну ніч — смерть! Нехай Гель проглине прокляті духи зрадників і боягузів…

Швидким рухом відкинула м’яке покривало і встала з ложа. Яскраве сяйво облило, чудове тіло двадцятикількалітньої жінки, як з рожевого мармуру. Золотисте волосся спадало буйною хвилею на її плечі. Проміння Бальдура оперізувало м’яку лінію бедер та пружні стегна. Пташка аж заходилася від щебету, якби хотіла звеличати геройську красу Рогніди.

Її глибокі, темносині очі суворо гляділи у віддаль, і тільки кармінові уста були дещо спалені гарячкою. Задумалася. «Довго не було його тут… довго! Чотири роки минуло, відколи востаннє розпрощався з нею. І як розпрощався. На молот Тора! Чому рука наймогутнішого з азів не впала тоді на голову Володимира? Він засміявся, виходячи, погладив голівку маленького Ізяслава, а до неї сказав тільки: «Я йду і швидше затужиш за мною, ніж я вернуся. Ти забула, що в мене жінок і чоловічої сили доволі…» Молот Тора не впав на його голову. Він сам, наче той молот, наче полум’я бога Льокі, пробігав переможно широкими землями свого царства. Усі подивляли його, навіть вона… Ах, чому Норми дали йому в руки меч, від якого згинув Рогволод та його сини? Єдиний герой, який переїхав крізь полум’я, що окружало непробритою стіною її серце, був її кровавим ворогом…

Вона нагадала собі, що за хвилину прийде сюди Володимир. Прийде покарати її. Здригнулася.