«Літопис Руський. Київський літопис»

Літопис Руський. Київський літопис (fb2) - Літопис Руський. Київський літопис (пер. Леонид Махновец) (Літопис Руський - 2) 33939K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Автор Неизвестен

ЛІТОПИС РУСЬКИЙ

КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС

У РІК 1118

У РІК 6626 [1118].Вибіг Ярослав Святополкович із Володимира [в] Угри^[1], і бояри його відступили од нього.

У сей же рік преставився Роман Володимирович [місяця] січня в шостий [день]^[2]. І послав Володимир другого сина, Андрія, у Володимир княжити.

У РІК 1119

У РІК 6627 [1119]. Володимир забрав Мінськ у Гліба у Всеславича, а самого привів до Києва.

[У] тім же році преставився в Києві Гліб Всеславич, [місяця] вересня у тринадцятий [день]^[3].

У РІК 1120

У РІК 6628 [1120]. Юрій Володимирович ходив на Болгар по Волзі. І взяв він добичу велику, і полки їхні переміг, і, розоривши [їх], прийшов [у Ростов] поздорову, з честю і славою.

Тоді ж послав Володимир Андрія, [сина свого], з поганими на Ляхів, і попустошили вони їх.

У РІК 1121

У РІК 6629 [1121]. Прогнав Володимир берендичів із Русі. А торки і печеніги самі втекли.

^{Печать єпископа переяславського Лазаря.}

^{Печать митрополита Никифора І.}

[У] тім же році приходив Ярослав [Святополкович] із ляхами до [города] Червена при посадникові Фомі Ратиборичу. І вернулися вони назад, не досягнувши нічого.

Того ж року в Києві преставився митрополит Никифор, місяця квітня.

І було знамення в сонці і в місяці одного місяця.

І княгиня [Христина, жона] Мстислава [Володимировича], померла місяця січня у вісімнадцятий [день]^[4].

Того ж року [Володимир] заклав церкву святого Іоанна [Предтечі (?)] в Копиревім кінці.

^{Половецька жіноча статуя.}

^{Торки і печеніги втікають з Русі. Мал. XIII (XV) ст.}

У РІК 1122

У РІК 6630 [1122]. Одведена (Добродія) Мстиславна в Греки за цесаря [грецького Олексія]^[5].

митрополит Микита прийшов із Греків. Даниїл, єпископ юр’євський, помер. Амфілохій, єпископ володимирський, помер, земля потряслася трохи.

Володаря [Ростиславича] схопили підступно ляхи, Василькового брата^[6].

У сей же рік привели з Новгорода Мстиславові [Володимировичу] другу жону, (Любаву) Дмитрівну, онуку Завидову.

У РІК 1123

У РІК 6631 [1123]. Преставився Давид Святославич [у] Чернігові, і сів [тут] замість нього Ярослав, брат його.

Того ж року преставився Сильвестр, єпископ переяславський. І Феоктист, єпископ чернігівський, преставився.

^{Печать Христини, жони Мстислава Володимировича.}

Того ж року поставили Симеона єпископом [у город] Володимир.

[У] тім же році прийшов Ярослав Святополкович з уграми, і з ляхами, і з чехами, і з Володарем та Васильком [Ростиславичами] до [города] Володимира. І безліч воїв було з ним, і обступили вони город Володимир. Андрій [Володимирович] перебував тоді І ньому, а Володимир [Мономах] не поспів із Києва з Мстиславом, сином своїм.

І коли настав недільний день, під’їхав Ярослав близько до города, всього утрьох, рано в неділю. І, їздячи під стінами города, сперечався він з людьми [і] князем Андрієм, бо розгордівся, надіючись на безліч воїв, і так говорив Андрієві і городянам: «То є город мій. Якщо ви не одчинитеся, ні вийдете з поклоном, то побачите: завтра я піду приступом до города і візьму город».

Андрій же мав надію велику на бога з усіма людьми своїми, і на молитву отця свого він надіявся. І коли ще той [Ярослав] їздив під городом, вийшли двоє ляхів на узвіз угорі і тут лягли сховавшись. І поїхав Ярослав, посперечавшись, од города, і коли був він в узвозі, де ото два ляхи ті підстерігали його, вони, зсунувшись в узвіз, ударили його списом^[7]. І насилу умчали його, ледве живого, і на ніч він помер.

^{План фундаменту церкви Іоанна (Предтечі?) в Копиревім кінці у Києві.}

І так умер Ярослав один^[8] серед такої сили воїв, через велику гордість його, тому що не мав він на бога надії, а надіявся на безліч воїв.

Угри ж, і ляхи, і Володар, і Василько розійшлися кожен до себе, а до Володимира з благанням і з дарами послали послів, аби простив він їм, що вони осмілились на нього^[9] [піти].

Володимир же прославив бога за таке чудо божеє і за поміч його. Дивись, як подолав [бог] гордість, і ще він [це] зробить у гніві, як нагородить він смирення! Як ото Писання говорить: «Всяк, хтс возноситься серцем, — мерзота перед богом»