«Таємничий острів»

ЖУЛЬ ВЕРН

ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ

Роман

Для середнього та старшого шкільного віку

Переклад з французької ВІКТОРА ОМЕЛЬЧЕНКА

Малюнки ГЕОРГІЯ АКУЛОВА

КИЇВ «ВЕСЕЛКА» 1992

Післямова Вадима Пащенка

Перекладено за виданням: Jules Verne. L’Ile mysterieuse. J. Hetzel et Cie, Paris, 1886

© Віктор Омельченко, 1992,

Переклад українською мовою

© Вадим Пащенко, 1992,

Післямова

© Георгій Акулов, 1992,

ілюстрації

Частина перша. ЗАГИБЕЛЬ ПОВІТРЯНОГО КОРАБЛЯ

РОЗДІЛ І

Ураган 1865 року. — Вигуки у повітрі. — Аеростат, підхоплений бурею. — Прорвана газова оболонка. — Хоч куди глянь — розбурхане море. — П’ятеро мандрівників. — Що сталося у гондолі? — На обрії з’явилася земля. — Розв’язка драми.

— Ми піднімаємось?

— Ні! Навпаки! Опускаємось!

— Гірше, пане Сайресе! Падаємо!

— О Боже! Скидайте баласт!

— Скинуто останній мішок!

— А тепер піднімаємось?

— Ні!

— Я чую щось схоже на плюскіт хвиль!

— Під гондолою море!

— До нього, здається, не більше п’ятисот футів! Цієї миті виття вітру перекрив гучний голос:

— Скидайте усе важке! Все за борт! Господи, поможе! Ці слова лунали вад безлюдними просторами Тихого океану близько четвертої години пополудні 23 березня 1865 року.